Він ту цигарку так і не скурив.
Востаннє затягнувсь на повні груди.
– Умерти час? Я б трішки ще пожив…
І стрілись очі з поглядом паскуди.
Здригнулась тиша зболена, німа,
як смерть рукою провела по спині.
До неба душу кликала сурма.
І він промовив: – Слава Україні!