єдине, що я лишила в умовно мирному житті і не можу інтегрувати у теперішнє, - це селкадей
я просто _не_можу_
це якийсь символ безтурботності, який мені зараз відчувається чужим
я не можу відтворити спокійне життя айдолів, _не_можу_
його в мене нема…
я просто _не_можу_
це якийсь символ безтурботності, який мені зараз відчувається чужим
я не можу відтворити спокійне життя айдолів, _не_можу_
його в мене нема…
Comments
і десь в мені є оце відчуття одвічної, щоденної жалоби… саме воно не дає мені навіть відчути потребу в зробити селку, як айдол…