Вийшов ранком з під'їзду, біля сусіднього будинку привезли прощатися загиблого воїна.
Останній раз приїхав додому...
Стоять сусіди, друзі, однокласники, знайомі...
Повертаюсь через годину і вже нічого не нагадує про ранкову подію: сидять бабусі, бігають онуки. А чоловіка вже немає і не буде ніколи.😥