whakawa.bsky.social
Особина котячої статі, що любить вірші
"Кожне життя - неймовірно складне -
завершує смерть - дивовижно проста"
254 posts
16 followers
26 following
Regular Contributor
Active Commenter
comment in response to
post
Ми так схожі на них. Ми у коси вплітаємо маки,
І міцні мідні струни давніх сонець забутих богів.
Нас хранить добра Веста. Ми - хтонічне відлуння Гекати.
Подивіться нам в очі. І побачите всіх, хто згорів.
www.threads.net/@fraulein.sc...
comment in response to
post
Трамп вже був президентом штатів і тоді ніхто під нього не прогинався, а Америка була нашим союзником. Але ж ні, неможливо визнати, що найвеличніша бубочка просто обісралася в зовнішній політиці.
comment in response to
post
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду.
comment in response to
post
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
comment in response to
post
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
comment in response to
post
ні щедрик щедрий ні ластівочка
від прірви тебе не врятують -
калинова гілка тонка і гнучка
твій шепіт останній почує
comment in response to
post
як берег відходить від берега
і йдеш по мосту і хитається міст
з трухлявого зроблений дерева
зависнеш отак - ні вперед ні назад
молитву читаючи пошепки
а з неба летять як невидимий град
слова "калинової дощечки"
comment in response to
post
Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.
comment in response to
post
Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
comment in response to
post
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.
comment in response to
post
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.
comment in response to
post
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
comment in response to
post
Чому, коли заснули сині гори,
Якось не до сну мені?
Чому, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній?
Кличу поміж гір в сяйві срібних зір:
Де ти, любов моя?
Тому, коли заснули сині гори
comment in response to
post
Нічка кінчається, зірка ховається,
Будиться шелест в гаю.
Тільки залюбленим, в мріях загубленим,
Мариться слово "люблю".
comment in response to
post
Чому, коли заснули сині гори,
Якось не до сну мені?
Чому, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній?
А між синіх гір в сяйві срібних зір
Бродить любов моя.
Тому, коли заснули сині гори,
Не заснем ні ти, ні я.
comment in response to
post
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік
comment in response to
post
comment in response to
post
comment in response to
post
Якась нездорова, ідіотська традиція
comment in response to
post
коли відчай і сумніви втома і страх стиснуть серце глухою журбою
прозвучить одкровенням в її устах:
«не журися
я тут
я з тобою»
⠀
і коли вже зламається вісь світова коли згорнеться небо сувоєм
із нізвідки долинуть її слова:
«все нормально
я тут
я з тобою»
comment in response to
post
В останній перегляд був "Обережно, двері зачиняються" . Дуже милий фільм
comment in response to
post
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
comment in response to
post
Була б така чарівна лепетуха,
такі б ото улучила слова,
що як по змісту, може, й в'януть вуха,
а як по формі — серце спочива.
Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!
comment in response to
post
Як зустрінеш – запроси
На гостину з ковбаси,
Чи то миски «Кітікету»
За котячим етикетом…
(20.12.2023, Київ)
comment in response to
post
Із подушки тирить пір’я,
Тягне зірку із сузір’я!
Цупить дим із димаря,
І казки у казкаря.
Лайки вкрав у інстаграмі,
І надзюрив в капці мамі.
Спер тушняк у бліндажах,
І навів на орків жах.
Ходить крізь світи й епохи
Епос цей, порослий мохом.
comment in response to
post
Глянь - по краях цього клятого рингу
Пращурів стали худі силуети.
Спи. Я заговорю, як можу, рани,
Хай тобі сниться широкінське небо.
Крові в цих ріках наразі стане,
Щоб мій кораблик дістався до тебе.
(13.12.2023, Київ)
comment in response to
post
Почитайте Гаррі Поттер і методи раціональності.
comment in response to
post
Дяка за відгук, книгу викреслюю зі списку
comment in response to
post
Доброго ранку і Вам, і тому милому писку